Івахненко  Олексій Григорович

 

Народився: 30 березня 1913 р.

Основні етапи наукової біографії:

Закінчив Ленінградський електротехнічний інститут у 1938 році.

З 1944 року по 1963 рік   працював в Інституті електротехніки АН УРСР в лабораторії електричних вимірювань, а згодом очолив лабораторію автоматичного регулювання виробничих процесів і одночасно працював в  Київському  політехнічному  інституті  викладачем, а з 1956 року працював завідувачем  лабораторії автоматичного регулювання. З 1964 року працює   в Інституті кібернетики АН УССР. В наступний час працює в Міжнародному науково-навчальному центрі технологій і систем.

Кандидат технічних наук, доктор технічних наук, професор (1953), член-кореспондент НАН України (1961), академік НАН України (2003).

 

Основні напрямки наукової діяльності:

Український радянський вчений в галузі автоматики і технічної кібернетики.

Основний напрямок наукової діяльності –  самоорганізація систем математичних моделей для прогнозування та автоматичного управління.

 

Наукові відкриття, винаходи:

Розроблені: екстремальний регулятор з вимірювальними зв’язками непреривної дії, магнітні регулятори швидкості двигунів змінного струму, магнітні підсилювачі, стабілізовані зворотними зв’язками, стабілізатори струму і напруги з комбінованим керуванням і регулятори захисного потенціалу підземних трубопроводів, регулятори для регулювання процесу горіння котла і автоматичного дозування вапна на хімічних водоочисниках теплових електростанцій. Вперше розроблено пристрої програмного керування металообробними верстатами. Розроблено нові типи крокових двигунів для систем програмного керування.

 

Основні наукові праці:

Опублікував понад 90 наукових праць, з яких багато перекладено іншими мовами.

Автоматичне регулювання швидкості асинхронних двигунів.

Електроавтоматика.

Технічна кібернетика.

Стабілізатори напруги з комбінованим керуванням, тощо.

 

Державні нагороди:

1972 р. – Заслужений діяч науки УРСР.