Лeбедєв  Сергій  Олексійович

(02.11.1902 - 03.07.1974)

Основні етапи наукової біографії:

Закінчив Вище технічне училище ім. М.Е. Баумана, м. Москва у 1928 році, за фахом інженер-електрик.

Працював викладачем  МВТУ ім. М.Е. Баумана, молодшим науковим співробітником Всесоюзного електротехнічного інституту (ВЕІ) (1928–1936), завідувачем відділу автоматики ВЕІ (1936–1946), завідувачем кафедри релейного захисту та автоматизації електричних систем Московського енергетичного інституту (1943–1944), науковим керівником ЦКБ електропривода та автоматики Наркомату електропромисловості СРСР (1944–1946), директором Інституту енергетики АН УРСР (1946–1947), директором Інституту електротехніки АН УРСР (1947–1950), завідувачем  лабораторії, головним конструктором електронної обчислювальної машини Інституту точної механіки та обчислювальної техніки АН СРСР (ІТМ та ОТ), м. Москва (1950–1953), директором ІТМ та ОТ АН СРСР, м. Москва (1953–1973).

Професор (1935), доктор технічних наук (1939), академік АН УРСР (1945), академік АН СРСР (1953).

Основні напрямки наукової діяльності:

Видатний вчений започаткував у СРСР науковий напрямок "Стійкість електроенергетичних систем", одержав визнання як засновник вітчизняної обчислювальної техніки. Створив наукову школу в галузі супер-ЕОМ та спеціалізованих обчислювальних машин.

Наукові відкриття, винаходи:

Автор класичних праць з питань стійкості та автоматизації електроенергетичних систем. Один з перших створювачів аналогових пристроїв. Сформулював основні принципи побудови та структуру електронних цифрових обчислювальних машин (ЕОМ) в 1948–1949 роках. Винахідник та керівник створення у Києві першої в СРСР та континентальній Європі ЕОМ “МЕСМ” (1950). Керівник багатьох розробок автоматичних систем та швидкодіючих ЕОМ, серед яких особливе визначення набув ряд “БЕСМ”. Вершиною цього ряду стала одна з кращих машин у світі “БЕСМ-6”. Сформулював принципи побудови багатопроцесорних ЕОМ, що одержали відтворення в першій у СРСР Супер-ЕОМ “Ельбрус”.

Основні наукові праці:

Автор 76 наукових праць. Праці Лебедєва С.О. присвячені  проблемам стійкості та автоматизації енергосистем, обчислювальної техніки, теорії обчислювальних пристроїв.

Лебедев С.А., Жданов П.С. Устойчивость параллельной работы электрических систем // Изд. 2-е, переработ. и доп., – М.–Л., 1934. – 387 с. 

Лебедев С.А. Компаундирование и искусственная устойчивость синхронных машин. –  К.: Сб.тр. АН УССР, 1949. – 205-222 с.

Лебедев С.А. Быстродействующая электронная счетная машина Академии наук СССР. В 2-х ч. – М., 1952. Ч. 1. – 94 с., Ч. 2. – 120 с.

Лебедев С.А., Л.Н. Дашевский, Е.А. Шкабара. Малая электронная счетная машина АН УССР. – М., 1952. –  162 с. 

Наукові нагороди:

1947 р. –  орден Трудового Червоного Прапору.

Медаль “За доблесну працю в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.”

1950 р. –  лауреат Державної премії СРСР спільно з Цукерником Л.В. за розробку та впровадження пристроїв компаундування генераторів електростанцій для підвищення стійкості енергосистем та покращання роботи електроустановок.  

1954 р. –  орден Леніна.

1956 р. –  звання Героя Соціалістичної Праці за проєктування, створення та введення в експлуатацію швидкодіючої ЕЦОМ БЄСМ-1.

1962 р. –  орден Леніна.

1966 р. –  лауреат Ленінської премії в складі колективу за дослідження в галузі спеціального точного приладобудування.

1969 р. –  лауреат Державної премії СРСР за розробку та впровадження в виробництво ЕЦОМ БЄСМ-6 (спільно з групою співробітників ІТМ та ОТ АН СРСР). 

1971 р. –  орден Жовтневої Революції.

1972 р. –  орден Леніна.