Тетельбаум  Семен  Ісакович

(7.07.1910 - 24.11.1958)

 

Основні етапи наукової біографії:  Закінчив Київський політехнічний інститут (НТТУ “КПІ”) у 1932 році, за фахом інженер - електрик  з радіотехніки.

Працював з 1932  року  в Київському політехнічному інституті, завідувачем кафедрою радіопередавальних пристроїв Київського політехнічного інституту (з 1940), деканом радіотехнічного факультету Середньоазіатського індустріального інституту (1941 – 1945),  завідувачем лабораторії струмів високої частоти в Інституті електротехніки АН УРСР (нине інститут електродинаміки) (з 1945)  і одночасно завідувачем кафедри радіопередавальних пристроїв Київського політехнічного інституту.

Кандидат технічних наук (1934), доктор технічних наук (1939), професор (1940), член-кореспондент АН УРСР (1948).

Основні напрямки наукової діяльності:

Український радянський вчений в галузі електротехніки і радіотехніки. Займався розробкою нових   методів підвищення перешкодостійкості каналів зв'язку шляхом введення частотних перекручень, а також використання граничної компресії динамічного діапазону, розробкою генераторів надвисокої частоти нового типу , питаннями телебачення і радіолокації.

Наукові відкриття, винаходи:

Доведено можливість здійснення сумісної однополосної передачі , а також запропоновані і досліджені відповідні схеми модуляції (оптимальна амплітудно-фазова модуляція). Розроблено генератори надвисоких частот нового типу, створено ряд типів генераторів безперервної дії великої потужності, визначено властивості хвилевідних систем  та електронооптичних систем для таких генераторів. Одержано нові результати по нелінійній теорії генераторів зворотної хвилі.  

Основні наукові праці:

Автор 160 наукових праць і винаходів. Основні наукові праці присвячені безпроводному передаванню енергії на далекі відстані,  новим  ефективним методам модуляції, питанням телебачення і радіолокації, створенню генераторів надвисокої частоти.

Наукові нагороди:

1944 р. – орден “Червона зірка”.

1945 р. – медаль “За доблесну працю в період Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр“.

1948 р. – орден “Знак пошани“ за підготовку кадрів і наукову працю.

Нагороджений  почесною грамотою Президії Верховної Ради Узбекської РСР.